Виправлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виправитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатер. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.

Две́рниця, -ці, ж. Придверница. Петр же столе перед дверми знадвору... Другий ученик.... сказав дверниці, і ввела Петра. Єв. І. XVIII. 16.

Дзирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати. У коміні гуло, вікна дзирчали, у хаті все ходором заходило. Стор. МПр. 37.

Дівин-вечір, -чора, м. = Дівич-вечір. Мет. 156.

Знебожитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало». О. 1862. V. 109.

Калека, -ки, ж. Налимъ. Желех.

Лиси́ця, -ці, ж. 1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. накривсь, мов лисиця хвостом. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куниці — лисицею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13. 2) Лисій мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185. 3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ. 4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками. Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія жердки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. Cм. лещата. 5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42. 6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум. лисичка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестричка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.

Лі́зиво, -ва, с. Родъ веревочной лѣстницы съ желѣзнымъ крючкомъ на концѣ, чтобы лазить по деревьямъ (у бортниковъ и пр.). Н. Вол. у.

Приконечник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, — били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.

Тернувати, -ну́ю, -єш, гл. Треножить. Борз. Лохв. у.