Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Випірати, -раю, -єш, сов. в. виперти, -пру, -преш, гл. 1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Ном. № 8110. 2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Мир. Пов. I. 172. Я думав, що з його й дуту випре сю ніч. Міусск. окр.
Відпивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відпити, відіп'ю, -п'єш, гл. Выпивать, выпить что слѣдуетъ. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпилъ все что могъ, теперь не могу. Грин. I. 53.
Забенкетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Запировать.
Заже́рти Cм. зажира́ти.
Капустниця, -ці, ж. = капу́ста 3. Кусок хліба на полиці киця не доїла, капустниця під лавкою іще не скисліла. Грин. III. 327.
Паскудитися, -джуся, -дишся, гл. Пачкаться, грязниться. Оце, сказала, смердить повітрям, а я буду коло єї паскудиться — не хочу! Рудч. Ск. II. 64. Не паскудьмось, краще буде! Н. Вол. у.  
Плювака, -ки, об. Постоянно плюющій, плюющая. Ум. плювачка.
Понагромаджувати, -джую, -єш, гл. Нагресть (во множествѣ).
Хвинтик, -ка, м. Франтикъ.
Нас спонсорують: