Веретяний, -а, -е. Дерюжный; подобный дерюгѣ. У своїй веретяній свитині.
Висівчаний, -а, -е. Изъ отрубей сдѣланный.
Кволий, -а, -е. Слабый, хилый, болѣзненный, больной.
Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ!
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду полькам.
Плодити, -джу, -диш, гл. Плодить, рождать. Бодай, же ти, бистра річенько, рибки не плодила.
Повбуджати, -джа́ю, -єш, гл. Разбудить (многихъ). Хто ж нас рано повбуджає, моя мила дівчино?
Порожня, -ні, ж. Пустота, пустое мѣсто; мѣсто незасѣянное и непокрытое травой. Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф. в порожні. Съ пустыми руками, безъ груза, порожнемъ. Да просили прозьбою, прозьбою, щоб ми не довго гостили, не в порожні поприїздили.
Прилип, -пу, м. Раст. Galium aparine.
Пруг, -га, м. 1) Кромка, край матеріи. 2) Ребро многогранника, грань. 3) = упруг. Сонце стояло вже на вечірньому прузі. 4) мн. Черты. Ум. пружок.