Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Ґанджови́тий, -а, -е. Съ изъяномъ, имѣющій изъянъ. Черк. у.
Затина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. затну́ти и затя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Ударять, ударить. Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває, Кушку Самійла у щоку затинає. Макс. 37. Як до ліса доїжджає, дубиною затинає. Чуб. V. 933. Затяла її в пику. Н. Вол. у. 2) Ударять, ударить рубящимъ или рѣжущимъ орудіемъ, начинать, начать рубить, рѣзнуть. 3) — кому́. Допекать, допечь, укорять, укорить. Хазяйка смика діда за рукав, щоб він уважив панотцеві, а хазяїн уговорює попа, щоб він не затинав старенькому. Стор. І. 240. 4) Дѣлать, сдѣлать что съ энергіей, съ жаромъ. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. На вигоні дівчата затинають веснянки. Греб. 401. Затинає по-лядськи.
Затяга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. затягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться. 2) Затаскиваться, затаскаться. 3) Вербоваться, навербоваться. КС. 1883. IV. 751.
Кавунчик, -ка, кавунчичок, -чка, м. Ум. отъ кавун.
Кади и кадивай, нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи. Вх. Зн. 23.
Ласкавий, ласкав, -а, -е. 1) Милостивый, благосклонный, снисходительный. Прошу, будьте ласкаві, не во тів вам! Ном. № 13121. Пані моя ласкавая, я би м тобі щось сказала. Гол. І. 71. 2) Кроткій, смирный, добрый, ласковый, привѣтливый, любезный. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3202. Що в тебе, багачу, кози та. овечки, а в мене, багачу, ласкаві словечки. Мет. 49. Вона ж мене сушить, вона ж мене в'ялить все ласкавими словами. Чуб. V. 81. Забарив нас ласкавими словами. будь ласкав, будьте ласкаві! Пожалуйста! Будь такъ добръ, будьте такъ добры! Та встань, будь ласкав, пане свату! Котл. Кн. Пустіть, будьте ласкаві! Шевч. Ум. ласкаве́нький.
Любому́др, -ра, м. Мудрецъ. Ти засвітив, любомудре, світоч правди, волі. Шевч. 237.
Понараювати, -раюю, -єш, гл. = понараджувати.
Ревно нар. = ревне. Гол. II. 575. Ой чого я так журюся, чого ревно плачу? К. МБ. X. 12.
Шелест, -ту, м. Шелесть, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.
Нас спонсорують: