Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Божевільно нар. Безумно, какъ сумасшедшій. Божевільно встромила очі у сірі шибки. Мир. Пов. І. 123.
Гірчишник, -ка, м. Горчичникъ.
Грюкотне́ча, -чі, ж. = Грюкнява.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Ковбанька, -ки, ж. Ум. отъ ковбаня.
Над пред. 1) Съ творит, пад.: Надъ. Стоїть явір над водою. Н. п. Зозуля літала над нами куючи. Простяг, гріє руки над полум'ям червоним. МВ. ІІ. 26. І царюватиме він над домом. Єв. Л. І. 33. 2) Съ винит. пад., при обозначенія времени: подъ, къ. В п'ятницю над вечір мати і кликнули нас. ЗОЮР. II. 283. 3) Съ винит. пад. при обозначеніи предмета, къ которому направлено дѣйствіе: къ. Ой вийду я над річеньку та й стану думати. Гол. І. 361. 4) Въ видѣ нарѣчія: выше, лучше, болѣе, сверхъ. Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Я принесла грошей додому над сотню. Г. Барв. 249. Тому чоловікові уже над сто літ. О. 1862. V. 93. Люблю її як сам себе — над срібло, над злото. Гол. III. 393. Не знайдеш річки над Дніпро глибокий, не знайдеш правди над святу простацьку, а ні одваги в серці над козацьку. К. ЦН. 182. Над смерть біди не буде. Ном. Зімою вже ніхто над його скотини не доглядить. Г. Барв. 295. Не буде вже над мою першу милу. МВ. І. 7. Над часто стоитъ при сравнительной степени. Над його розумнішого я не бачив. Над Марусю нема кралі кращішої. Старод. у.
Наї́джений, -а, -е. Накормленный, сытый. Я буду що-дня і наїдена, і напита. Мнж. 7.
Наскакувати, -кую, -єш, сов. в. наскочити, -чу, -чиш, гл. Наскакивать, наскочить. Тут їм назустріч і коні наскочили. Стор. Не кінь наніс, але сам молодець наскочив. Ном. № 7046. Оттут би наскочить на його наглою смертю. К. ЦН. 227. Мовчи! — ткнула пані, наскакуючи. МВ. (О. 1862. III. 70).
Облуд, -да, м. Названіе злого духа. Чуб. І. 191.
Сухота, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити — сухота моя, за козаченьком — красота моя. Н. п. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. Мет. 255. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. Cм. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Св. Л. 321. Левиц. Пов. 326. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. Г. Барв. 149. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Мил. 32. ХС. VII. 415. Ум. сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Чуб. V. 249 Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, — ми на вашу сухотоньку та й поберемося. Грин. III. 190.
Нас спонсорують: