Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виднівка
виднісінький
виднісінько
видніти
видно
виднота
видобрити
видовбати
видовбувати
видовжити
видовжувати
видовище
видоїти
видок
видолати
видолинок
видоліти
видоптати
видох(ну)ти
видочок
видоювати
видра
видрати
видратися
видристатися
видрібцем
видроокий
видрочитися
видрукувати
видрюкувати
видряпати
видряпувати
видряпуватися
видудлити
видужати
видужувати
видумати
видумка
видумувати
видупкати
видурити
видурювати
видути
видушити
видушувати
видхлий
видюк
видюх
видючий
видющий
виєднати
виємно
вижаліти
вижати
вижати I
вижати II
вижахати
виживати
виживатися
вижидати
вижимати
вижин
вижинати
вижирувати
вижити
вижленя
вижлиця
вижлоктати
вижлуктати
вижовтити
вижуритися
виз
визадкувати
визаконити
византієць
византійство
византійський
византія
визбірати
визбірки
визвати
визвіл
визвіритися
визволений
визволення
визволити
визволка
визволяти
визволятися
визганяти
виздих
виздихати
визеленити
визивання
визивати
визиватися
визивка
визирати
визиратися
визиркати
визирцем
визичати
визівнути
визімувати
визімуватися
визір I
визір II
визірнитися
визнавати
визнаватися
визнання
визнати
визнаття
визначати
визначатися
визначити
визначувати
визол
визолити
визолитися
Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. І. 186. Турки село грабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.
Гущо́вина, -ни, ж. = Гущавина. Драг. 184. МВ. І. 157. У гущовині зеленій зникне. МВ. І. 18.
Догина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. догну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Догибать, догнуть.
Дралимо́на нар. = драла. Харьк.
Паляничка, -ки, ж. Ум. отъ паляниця.
Перепивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перепити, -п'ю, -п'єш, гл. 1) Выпивать, выпить за чье здоровье, желая кому счастья. Насипає горівки у порцію і перепиває до всіх людей з словами: «Дай вам, Боже, здоров'я!» Шух. І. 194. 2)кому що. На свадьбѣ: выпивая рюмку, дарить что либо новобрачнымъ. Kolb. І. 311, 319. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! Що маю-перепиваю, щастя долі не вгадаю. Грин. III. 513. Ой ішла дівка Мар'єчка із своїми дружечками; насупротив її батенько її з повненькими кубочками. «Перепий, донечко, перепий, Мар'єчко, із своїми дружечками». Ой за жалощами за великими перепою не брала. Рк. Макс. 3) Перепивать, перепить, выпить больше кого. А пити, так не переп'є його й Данилка, що в того пана. Кв.
Прабабський, -а, -е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки. К. Дз. 140.
Продиво, -ва, с. Большое диво, большое чудо. Левиц. І. 172. На продиво була вродлива. Г. Барв. 217.
Татів, -това, -ве Отцовскій. татова хата. Тюрьма. Шейк.
Чвань, -ні, ж. Чванство. Инчий смокче ту люльку з чвані. Канев. у. На що сяя чвань поросяча? Ном. № 2533.
Нас спонсорують: