Ворітця, -тець мн.
1) Ум. отъ ворота.
2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця.
Диве́нний, -а, -е. Очень удивительный.
Доверши́ти Cм. Довіршувати.
Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Залучав скотину. Гусей або утяток з річки залучити. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити.
За́совень, -вня, ж. = засов.
Попродати, -даю, -єш, гл. Распродать, продать. Попродав воли з возами. Попродав усю худобу.
Прожирувати, -рую, -єш, гл. Пробаловаться, прошалить.
Протиснути, -ну, -неш, гл. Протиснуть. Тіснота така, що й києм не протиснеш.
Ростічка, -ки, ж. Небольшая поперечная долина.
Футрарь, -ря, м. = кушнір.
