Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

війце

Війце, -ця, с. Въ упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами воловъ. (Новомоск. у.). От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. І. 180. Чуб. VII. 399.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙЦЕ"
Висхнути Cм. висихати.
Відібрати Cм. відбірати.
Дручо́к, -чка, м. Ум. отъ друк.
Знахід, -ходу, м. Нахожденіе; находка. Желех.
Колісник, -ка, м. Колесникъ. Чуб. І. 258. Вас. 146.
Криша, -ші, ж. Кровля.
Паркотливець, -вця, м. Болтунъ. Вх. Зн. 46.
Подавник, -ка, м. = легкодушник. Шух. І. 143.
Псити, псю, псиш, гл. Хирѣть, болѣть. Уже ця корова так жила, так псила — поки й здохла. Зміев. у.
Ралля, -ля, с. Паханье ралом. Ой где міщанини йа з поля з ралля, його жінка із корчми з гуляння. Чуб. V. 1075.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЙЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.