Зави́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема.
Заго́ва́ нар. Заранѣе, заблаговременно.
Злопотіти, -почу, -тиш, гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли.
Латанина, -ни, ж.
1) Постоянное заплатываніе, накладываніе заплатъ. Докучила мені оця латанина; що день Божий латки латаю. Богодух. у.
2) Вещь, состоящая изъ заплать; рубище.
Наголо́шувати, -шую, -єш, сов. в. наголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Провозглашать, провозгласить. Як би я знав, то наголосив би тебе дохтором на сході. 2) Дѣлать, сдѣлать удареніе въ словѣ. 3) Только въ сов. в. Навопить, напричитывать. Наголосила повну голову.
Наї́здитися, -джуся, -дишся, гл. Наѣздиться. Дарованим конем не наїздишся.
Підсахнутися, -нуся, -не́шся, гл. О болѣзни: пристать, прилипнуть.
Понашкоджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и нашкодити, но во множествѣ.
Прориватися II, -ва́юся, -єшся, сов. в. прори́тися, -ри́юся, -єшся, гл. Прорываться, прорыться.
Сполудні нар. Послѣ обѣда. Сиділи жінки якось сполудні при вулиці.
