Гинчий, гинший, -а, -е = Инший. Оступися, негодяю, в тебе гинша є.
Забрязкоті́ти, -ко́чу, -ти́ш, гл. = забрязкати.
Облячи, -ля́жу, -жеш, гл. = облягти.
Оглядини, -дин, ж. мн.
1) Осмотръ, осматриваніе.
2) Осмотръ жилья и хозяйства жениха, дѣлаемый родителями невѣсты послѣ сватовства и оканчивающійся угощеніемъ. Cм. розглядини.
Позагусати, -саємо, -єте, гл. Сгуститься (о многомъ).
Просяяти, -ся́ю, -єш, гл. Просіять. Ой зіронька зійшла, стала, аж бо на ввесь світ просяла.
Ревіти, -ву, -веш, гл. = ревти.
Ростопляти, -ля́ю, -єш, сов. в. ростопи́ти, -плю, -пиш, гл.
1) Растапливать, растопить, расплавлять, расплавить. Богатым та скупим вливала ростопленеє срібло в рот.
2) Растапливать, растопить (въ печи).
Ступанка, -ки, ж. Лѣстница неподвижная изъ ряда ступенекъ. Ступанка не довга була, східців шість, а там вправо ще ступанка в сінці, на два сходці.
Укладати, -даю, -єш, сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» 2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. 3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. 4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати. 5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не вкладеш, то вони тебе вложать. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. 6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. укласти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі.
