Боркання, -ня, с.
1) Подрѣзываніе крыльевъ (у птицъ).
2) Усмиреніе, прибираніе къ рукамъ кого.
Вуточка, -ки, ж.
1) Ум. отъ вутка.
2) Родъ хороводной игры.
Ґирли́ґа, -ґи, ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Був собі чоловік, — Остапом звався. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться.
Палуб, -ба, м. = палуба 1 — 3. Ум. палубе́ць.
Прочанин, -на, м. Богомолець; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями.
Прядінниця, -ці, ж. = пряха.
Рівнина, -ни, ж. Равнина, ровное мѣсто.
Самка, -ки, ж. Родъ дѣтской болѣзни. Щоб тебе взяла самка з пристрітом.
Тужавіти, -вію, -єш, гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь.