Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда!  Ой ну люлі, гойда.                         
                        
                                                
                          
	Го́рлиця 1, -ці, ж. 1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку.  2) Родъ танца.  3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне.  4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко.  Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. 
                        
                        
                                                
                          Повитрухувати, -хую, -єш, гл. Вытрясти (во множествѣ). Вітри повитрухували зерно з колосків.                         
                        
                                                
                          Попаршивіти, -віємо, -єте, гл. Сдѣлаться паршивымъ (о многихъ), сдѣлаться плохимъ (о многихъ).                        
                        
                                                
                          Посрібрити, -рю, -риш, гл. = посрібнити.                        
                        
                                                
                          Спричинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спричини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Содѣйствовать, посодѣйствовать.                        
                        
                                                
                          Титульний, -а, -е. 	Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.)                         
                        
                                                
                          
	Тканина, -ни, ж. 1) Ткань. Ніхто не пришиває латки з нової тканини.  Пузирь цей (аэростатъ) робиться з доброї шовкової тканини.  Надів сталеву ковану тканину.  2) Паутинная сѣть.  Ум. тканинка, ткани́нонька, ткани́ночка.
                        
                        
                                                
                          
	Труса, -си, ж. Тревога, смятеніе. За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись.  Вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. 
                        
                        
                                                
                          Хибкість, -кости, ж.
	1) Неустойчивость.
	2) Мягкость, слабость характера.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          