Вигойкувати, -кую, -єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п'яна) іде з міста та вигойкуючи.
Двана́йцять и пр. = Дванадцять и пр.
Доско́чистий, -а, -е. Живой, веселый (о музыкѣ). А ну йому марш! — І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться.
Кріличка, -ки, ж. Названіе коровы.
Полоник, -ка, м.
1) Разливная ложка, большая ложка. Замішався, як полоник межи ложками.
2) Головастикъ.
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. Порськенький хлопчик. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався.
2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена.
3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Мило таке перське — не вдержиш. Ум. порске́нький, порськенький.
Пропалати, -ла́ю, -єш, гл. Очистить ошелушенное зерно отъ шелухи (Cм. палати 3). Пропалай мені мак.
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Ум. пугарчик.
Стенути, -ну, -неш, гл.
1) Качнуть. Човна стенув.
2) — плечима. Пожать плечами.
Чмих II, меж., выражающее фырканіе.
