Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Зімогрі́й, грія, м. Названіе шубы. Зімогрій кожух.
Курзю-Верзю. Чепуха, безсмысленная болтовня. Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! Курзю-верзю! Горох молочу!
Перестрибувати, -бую, -єш, сов. в. перестрибнути, -ну, -неш, гл. Перепрыгивать, перепрыгнуть. Схиляються (хлопці) один до другого у кутку, а останні перестрибують.
Пищик, -ка, м. Музыкальный инструментъ, — родъ свирѣли изъ тонкаго камыша. Ум. пи́щичок. Ти ж було селом ідеш, ти ж було в дуду граєш, тепер тебе немає, дуда твоя гуляє і пищички зосталися, чорт-зна кому досталися.
Поплескати, -плещу, -щеш, гл.
1) Плескать нѣкоторое время.
2) Похлопать, поаплодировать. З) Поболтать нѣкоторое время.
4) У кузнецовъ: поклепать нѣкоторое время.
Сито II, нар. Жирно. Вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.
Устріча, -чі, ж. = зустріч. Тут всі вискочили на встрічу йому.
Хуторок, -рка, м. Ум. отъ хутір.
Шерстебка, -ки, ж. Небольшой рубанокъ для строганія вчернѣ. Шерстебка першу шерсть здіймає, потім рубанком рівняють, а тоді вже пускають хибанок — він вже хиби не дасть.
