Да́ром нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Всім дівочкам роспродає, Галочці даром дає. Поймайте мені перловий вінок, я вам, молода, даром, не схочу: первому рибалочці — перловий вінок, другому рибалочці — щирозлотий перстень. Ті вже повмірали, що даром давали, давно їх нема. 2) Напрасно, попусту; безъ пользы. Вже не даром Левко каже. Нехай таки я не даром житиму на світі. Се щось не даром. Это что то не спроста. 3) Да́ром що = Дарма́ що.
Ді́вка, -ки, ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. 2) = Раст. Медунка. 3) Одно изъ созвѣздій. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище!
Жердь, -ді, ж. Дышло въ вѣтряной мельницѣ, которымъ ее поворачиваютъ.
Зарика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали.
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
Іванок, -нка, м.
1) Раст. Hypericum perforatum.
2) пт. = водомороз.
Паскудивий, -а, -е. = паскудний.
Позамикатися, -каюся, -єшся, гл.
1) = позамикати. Дівка позамикалась і лягла спать.
2) Запереться (о многихъ). А люде біднії в селі, неначе злякані ягнята, позамикались у хатах.
Позаплітувати, -тую, -єш, гл. Заплесть (во множествѣ) Коси у дрібушки позаплітувані.
Стриб 1, -бу, м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий.
