Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Відділ, -лу, м.
1) Отдѣлъ, раздѣлъ. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов.
Дій! I меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати?
Довгоклю́гий, -а, -е. Съ длиннымъ остріемъ (о копьѣ). Спис довгоклюгий.
Обручка, -ки, ж.
1) Кольцо. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку.
2) Браслетъ.
Потесати, -шу́, -шеш, гл.
1) Потесать нѣкоторое время.
2) Обтесать, вытесать (во множествѣ).
Ростити, -щу́, -сти́ш, гл. Растить. Як ягідку, як пташечку кохала, ростила. Ростив теличку цілу зіму и літо, а потім продав.
Сплішити, -шу́, -ши́ш, гл. Уничтожить. Були вівці, усі геть сплішив.
Татунь, -ня, м. ласк. отъ тато. Ум. татунцьо.
Хоровитість, -тости, ж. Болѣзненность.
