Гія, гії, ж. Проволочка, замедленіе. Cм. гаяння.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Злива́ння, -ня, с. 1) Сливаніе; поливаніе. 2) = зливки 2.
Метли́ще, -ща, с. Палка къ метлѣ.
На́гибка, -ки, ж. Находка.
Облуплений, -а, -е. Ободранный. знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ.
Обмірок, -рка, м. Недозрѣвшее, засохшее зерно. Cм. замірок.
Панчішка, панчішечка, -ки, ж. Ум. отъ панчоха.
Підбурити, -ся. Cм. підбурювати, -ся.
Ранок, -нку, м.
1) Утро. Ой, журавко, журавко, чого кричиш по ранках? Я завше Бога прошу з вечора до ранку. що-ранку. Каждое утро. Що-вечора, що-ранку, то й надінеш новодранку. Ум. раночок.
