Гуді́ти, -ду́, -де́ш, гл. = Густи. Добре гудіти, коли є чім шуміти. Рѣдко употребляется.
Ґляґу́шки, -шок, ж. мн. см. Ґляґа.
Знищіти, -щію, -єш, гл. Обѣднѣть, сдѣлаться нищимъ. Як Василь збіднів, так і Онисько знищів.
Княжецький, -а, -е. 1) = княженецький. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки.
2) Относящійся къ новобрачнымъ. Вже й коровай спекли, княжецький калач на столі.
Повечеряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать. Дай мені, милесенький, повечеряти, повечерявши, ляжемо спати.
Половня, -ні, ж. Мѣсто куда ссыпаютъ полову.
Помолоти, -мелю, -леш, гл. Помолоть, смолоть.
Порада, -ди, ж. Совѣтъ; помощь. Піду та сяду в зеленому саду, чи не прийде щасливая доля та до мене на пораду. Час приходить умірати, нікому поради дати. Ум. порадонька, порадочка. Я до вас на порадоньку йду.
Розволочити, -чу́, -чиш, гл.
1) Розволокти.
2) — кого. Пріучить кого ходить куда либо, шляться, избаловать. Шо вка мене молодого та й розволочіла. Не я тебе волочіла, та й не моя ненька, а чорнії мої очі, чівочка гладенька; не я тебе та й волочу, сам же сі волочиш, замісць іти в полонинку, гуляєш поночі.
Улій, улія, м. = вулій. Ум. у́лійок. Новенькі улійки лаштує на нові рої.
