Вистигати, -гаю, -єш, сов. в. вистиг(ну)ти, -гну, -неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Вистигти на Божу службу. 2) Спѣть, поспѣть, зрѣть, созрѣть. 3) Остывать, остыть.
Гвіздок, -дка, м.
1) Гвоздь.
2) = гак 2. Ум. гвіздочок.
Загри́зкуватий, -а, -е. Сварливый, задира.
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати.
На́рошне нар. Нарочно.
Пановитий, -а, -е. Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий.
Попідпалювати, -люю, -єш, гл. Поджечь (во множествѣ). Чи вже попідпалювала в грубах?
Розславити Cм. розславляти.
Роскіп, -пу, м.
1) Расколъ, расщепъ.
2) Развѣтвленіе, напр. въ рукояткѣ граблей, въ дышлѣ воловьяго воза.
Шкульний, -а, -е. = шкулкий.
