Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завойовник

Завойовни́к, -ка, м. Завоеватель. Башт. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЙОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЙОВНИК"
Гріши́тель, -ля, м. Творящій грѣхъ, грѣшащій. КС. 1883. ІІ. 470.
Діду́нь, діду́ньо, -ня, м. 1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Чуб. ІІІ. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Дідунь. Насѣк. Dorcadion bolosericeum. Вх. Зн. 78.
Морськи́й II, -а́, -е́ Хлесткій (о вѣтвяхъ дерева). Морське дерево.
Нахожий, -а, -е. Пришлый; пришедшій въ гости. Молодички нахожі його... вітають. МВ. (О. 1862. І. 84).
Онагр, -ра, м. Онагръ, дикій оселъ.
Постеляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81.
Прошамотіти, -мочу, -тиш, гл. Прошелестѣть.
Рогове, -во́го, с. Плата за выпасъ рогатаго скота. Заплатив рогового сім карбованців.
Синів 2, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему. Як заплаче мій отець, що синова голова в чужім краю полягла. Чуб. V. 1034.
Умелигати, -гаю, -єш, гл. = умережити 2. Поїла вона все, що було на подвіррі, навіть шкарбани старі і драну свитину умелигала. Грин. ІІ. 210.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОЙОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.