Галівник, -ка, м.
1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ.
2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Cм. галювати 1.
Зопсувати, -су́ю, -єш, гл. = зіпсувати. Зовсім бісова собака сало зопсувала. Доброго корчма не зопсує, а лихого і церква не поправить. Cм. запсувати.
Калдани, -нів, м. мн. Мѣста, на которыхъ осталась прошлогодняя трава.
Молдова́н, -на, м. Молдаванинъ. Од молдована аж до фінна на всіх язиках все мовчить.
Окона, -ни, ж. Икона. Коли окона впаде... з стіни, чекай мерця в хаті.
Понивати, -ва́ю, -єш, сов. в. понити, -нию, -єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє серце, ниє-пониває. Важко їй було той вечір перший дома, без людей, без гомону людського попивати. Болять карі очі, серденько понило; як не бачу миленького, і діло не мило. Болить, болить головонька і тіло понило.
Почубеньки, -ків, мн. Трепаніе за волосы. почубе́ньків дати. Оттрепать за волосы.
Туркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка.
Уранці нар. Утромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміяться.
Чабанчук, -ка, м. Пастушокъ, младшій пастухъ овецъ.
