Перейти до вмісту
Словник Грінченка

заволікати

Заволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) сов. в. заволокти́, -лочу, -чиш. Затягивать, затянуть; завлекать, завлечь. Мужик той послі заволік його въ тросник. Рудч. Ск. І. 200. Е, чоловік! чорт заволік! Ном. № 2896. Я було піякам кажу: «Пийте, та його не заволікайте». Г. Барв. 290. 2) сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш. Cм. заволочувати.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.