Гайняний, -а, -е. Грязный, скверный. Громада, громада! гайняна їх рада!
Губеня́, -ня́ти, ж. Губка (у чоловіка). Ласкательное слово, употребляемое болѣе во мн. ч.: губеня́та. Мале дитя надме губенята. Ум. Губеня́тка.
Дзя́ма, -ми, ж. Говяжій отваръ.
Дозо́рця, -ці, м. = Дозорець.
Засмі́чувати, -чую, -єш, сов. в. засміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Засорять, засорить.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Котляр, -ра́, м. = кітляр.
Половити 2, -влю́, -виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Коли б половили щуку велику. Як рибу в сак, половив. Чи половила вже курчата?
Прястися, -ду́ся, -дешся, гл. Прясться. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Чогось мені не прядеться.
Увершитися, -шуся, -шишся, гл. Кончиться.
