Вічок, -чка, м. Ум. отъ вік.
Гнідий, -а, -е. 1) Гнѣдой. Гнідий кінь. Употребляется иногда безъ подразумѣваемаго существительнаго. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Гніде просо. Ум. гніденький, гнідесенький.
Гули́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали.
Диковинний, -а, -е. = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває.
Козакувати, -ку́ю, -єш, гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Ненаський, -а, -е. Не нашъ, чужой, чужестранный. Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люде.
Орапник, -ка, м. = гарапник.
Охлябти, -ну, -неш, гл. Ослабѣть (о связи частей въ чемъ либо) В возі охлябло все.
Покурити, -рю́, -риш, гл.
1) Покадить.
2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки.
3) не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить.
Сак, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно, острый конецъ его — ґоґовник, выше послѣдняго-ошийок, самая широкая часть — черево, само отвертіе — горло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу, концы душ удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — попруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облук, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держак. сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее.
