Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заволічка

Заволі́чка, -ки, ж. 1) = волі́чка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. Св. Л. 234. 2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин'ѣ. Рудч. Чп. 250. 3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза. Рудч. Чп. 250.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛІЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛІЧКА"
Заборо́татися, -таюся, -єшся, гл. Запутаться (въ прямомъ или переносномъ смыслѣ). Вік заборонився, та вже не знає що в робить. Волч. у.
Забри́ндзати, -дзаю, -єш, гл. = забрьохати. Іч, як забриндзала спідницю. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. ЗЮЗО. I. 120. С. austriacus. ЗЮЗО. І. 120.
Качня, -ні, ж. соб. Утки. О. 1861. II. Ревяк. 51.
Кобеняк, -ка, м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чуб. VII. 422. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Стор. МПр. 107. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап'явся, у простій одежині. Рудч. Ск. II. 206.
Пайстра, -ри, ж. = вибійка. КС. 1893. XII. 447.
Підкидач, -ча, м. Подбрасыватель.
Посколупувати, -пую, -єш, гл. Сковырять; исковырять (во множествѣ).
Прикласти, -ся. Cм. прикладати, -ся.
Щербань, -ня, м. Сосудъ съ выбитымъ краемъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОЛІЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.