Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зав'язувати

Зав'Я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав'яза́ти, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав'яже. Шевч. 27. Переносно: зав'яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав'язала головоньку, — не розв'яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав'єзує хату. Шух. І. 88. 5)вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав'язала. Кв. Драм. 326. 6)дорогу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7)світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав'яла, молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Н. п. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ. Мет. 138. 8)язик. Заставить молчать. Людям язика не зав'яжеш. Ном. № 6984.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВ'ЯЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВ'ЯЗУВАТИ"
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.
И́жиця, -ці, ж. Названіе буквы Ѵ. И́жицю прописа́ти. Высѣчь. Треба б йому ижицю прописать. Ном. № 13637.
Ільнувати, -ну́ю, -єш, гл. = льнувати.
Ма́ківочка, -ки, ж. Ум. отъ маківка.
Мозчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мізчити. Мозчили голови і спини. Котл. Ен.
Одоробало и одоробло, -ла, с. 1) Громадина, большой, громоздкой предметъ. 2) Высокій неповоротливый человѣкъ. Мамо! — говорила Зося, де ви взяли таке одоробло, а не наймичку? Левиц. І. 357. Употребляется какъ бранное слово подобно русскому: чучело.
Підсинити Cм. підсинювати.
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Ком. І. 24. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. Зміев. у. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. Чуб. V. 344. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Рудч. Чп. 168. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Мет. 463. Я з того не винен, що така причина впала. КС. 1883. III. 671. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. Черниг. у. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Шевч. 30. Ум. причинка. Мет. 191. Причинонька. Чуб. V. 584.
Розщіпатися, -паюся, -єшся, сов. в. розщіпнутися, -нуся, -вешся, гл. Разстегиваться, разстегнуться. Свита розщепнулася.
Штурхати, -ха́ю, -єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. І. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВ'ЯЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.