Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заволочувати

Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Библійний, -а, -е. Библейскій.
Видумка, -ки, ж. Выдумка. У химерному кохатись, видумки сплітати. К. Псал. 6.
Забормота́ти, -чу́, -чеш, гл. Забормотать. Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче. Кв. I. 108.
Квапливий, -а, -е. 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. І. (Правда 1868, 508).
Намня́ти гл. = нам'яти.
Обпатрювати, -рюю, -єш, сов. в. обпатрати, -раю, -єш, гл. 1) Обмывать, обмыть, заботиться о чистотѣ чьего тѣла. Вона їх обмиває, обпатрює, обшиває, задягає. 2) Ощипывать перья у птицъ, предварительно опаривъ кипяткомъ.
Спізнитися, -ню́ся, -нишся, гл. Опоздать. Спізнюся, то мати проведуть. МВ. І. 157.
Умірущий, -а, -е. Умирающій. не на вмірущого! Не предвѣщаетъ смерти кому нибудь. Ном. № 312.
Упершині нар. Въ прежнія времена. Впертині так не робилося. Н. Вол. у.
Хвощатися, -щаюся, -єшся, гл. Шляться. Де ти хвощався? Зміев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОЛОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.