Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заволочувати

Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Дзьо́бавка, -ки, ж. Родъ каши изъ пшеницы, которую ѣдятъ съ медомъ, сахаромъ. Шух. I. 143.
Завива́йка, -ки, ж.? Бо на нас (дівчатах) плаття — все шовк та китайка, червона окрайка. A въ варіантѣ вмѣсто послѣдняго стиха: зверху завивайка. Мил. 51.
Іграшечка, -ки, ж. Ум. отъ іграшка.
Невідомість, -мости, ж. 1) Невѣдѣніе, незнаніе. Невідомість гріха не чинить. Ном. № 106. 2) Неизвѣстность. Нема у світі гірше, як та невідомость, непевность. МВ. ІІ. 162.
Переходка, -ки, ж. Мостикъ? Через сине море ой там кладка дубова, переходка ялова. Грин. III. 69.  
Повтирати, -ра́ю, -єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею. Богод. у.
Порозстановляти, -ляю, -єш, гл. = порозставляти.
Поштарський, -а, -е. Принадлежащій поштарю.
Саморідний, -а, -е. 1) Самородный, естественный, натуральный. Саморідна віспа. Полт. г. 2)дна дитина. Незаконнорожденный ребенокъ. 3)дне зілля. Раст. = пісочник. Вх. Пч. І. 13.
Сіпанина, -ни, ж. 1) Дерганіе. 2) Придирки административныя и судебныя; тяганіе по судамъ. Як половили злодіїв; що ліс крали, то така сіпанина була, що крий Боже, за тих 10 грабків. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОЛОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.