Благородність, -ности, ж. Благородство.
Опасть, -ти, ж. На деревьяхъ: снѣгъ, иней замерзшій. Cм. ожеледець.
Перекатувати, -ту́ю, -єш, гл. Перемучить (многихъ).
Піддашок, -шка, м. Навѣсъ надъ выходной изъ дома дверью, надъ крыльцомъ. Ум. піддашечок. Коли б мені тії малярі, — вималювала б милого собі... вималювала б на піддашечку, щоб дивитися як на пташечку.
Прохалавкнути, -ну, -неш, гл. Проглотить съ жадностью. Пес прохалавкнув печеню.
Росполохати Cм. росполохувати.
Терликати, -каю, -єш, гл. Пиликать, плохо играть (на струнахъ).
Уважливий, -а, -е. 1) = уважний. Знайшов уважливого слухача.
2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважливий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
Цілець, -льця, м.
1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо.
2) Большая каменная глыба.
