Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадюча

Гадюча, -ча́ти, с. = гадюченя. Ком. 11. стр. 107.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧА"
Базі, -зів, м. мн. Разговоръ, росказни. Пора й за роботу, а у його все базі та базі. Екат.
Зміщати, -ща́ю, -єш, сов. в. змісти́ти, -щу́, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить. Їх змістили докупи. Павлогр. у.
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. І. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.
Періщити, -щу, -щиш, гл. 1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло. Шевч. 139. 2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Підпілля, -ля, с. Мѣсто подъ нарами.
Протрухлявіти, -вію, -єш, гл. Прогнить, стать трухлымъ.
Свистіння, -ня, с. Свистаніе, свистъ. Крик, свистіння й тупотіння лилося.... з того краю. Левиц. Пов. 139.
Сівкий, -а́, -е́ 1) Сыпучій. 2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій. Волч. у.
Укріп, укропу, м. = окріп. Чи бачив хто з чорта м'ясо? Чорта в укріп, а чорт утік. Ном. № 2634. 2) Раст. укропъ, Anethum graveolens. Анн. 35. Не росиш, укропе, не рости, укропе, та вище, городу, та вище городу. Н. п. Ум. укріпець.  
Шнур, -ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. шнуро́к.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДЮЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.