Гурготі́ти, -гочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотіти. Гурготить, стукотить, штирі коні біжить. (Колесо).
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Їсти, їм, їси́, їсть, їмо́, їсте, їдя́ть, гл. Ѣсть. Ходить, неначе не ївши. Їло б ся сласно, а робити страшно. Хто їдячи співає, буде мати дурну жінку.
Лайлак, -ка́, м. = кизяк. Кінські лайлаки.
Лілійо́вий и ліліовий, -а, -е. Лилейный.
Почекати, -ка́ю, -єш, гл. Подождать. О, почекайте лиш, не буде в вас охоти за живота чортам служить!
Сухорогий, -а, -е. ? Сухорогі (воли).
Трупоїдний, -а, -е. Трупоядный, ѣдящій трупы.
Турків, -кова, -ве Принадлежащій турку.
Шепотильниця, -ці, ж. = шепотинниця.
