Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Гарно нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Бачуть сестру гарно вбрану. Гарно грає. Царь подякує гарно. Ум. гарненько, гарнесенько. Поцілуйсь гарненько.
Женьчуги́, -гі́в, м. мн. (вмѣсто: жемчуги). Бѣлые стекляные бусы у гуцулокъ.
Перекривдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть, оскорбить. За правду перекривджену война.
Почування, -ня, с. Чувствованіе, чувство.
Просвічатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. просвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Освѣщаться, освѣтиться.
2) Просвѣщаться, просвѣтиться. Приступіть до його, просвітіться, люде.
Тернок, -нку, м. Ум. отъ терен.
Фаска, -ки, ж. Кадушка для масла, сыру. Сім фасок масла. Ум. фасочка.
Фукнути, -ну, -неш, гл.
1) Дунуть (ртомъ).
2) Крикнуть на кого.
3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику!
Шлунковий, -а, -е. Желудочный.
