Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прислухатися

Прислухатися, -ха́юся, -єшся, сов. в. прислухатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. А к славі не прислухаюсь, то й гадки не маю. Мет. 87. Вони будуть прислухаться — з ким буду стояти. Чуб. V. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 439.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИСЛУХАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИСЛУХАТИСЯ"
Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. Посл. 2) = кийок. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Булавка. Ном. № 3944. Булавочка. Чуб. V. 1086.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Догада́ти, -да́ю, -єш, гл. Догадаться. А Мішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Пердун, -на, м. Испускающій вѣтры. Ум. пердуне́ць, пердунчикъ.
Поясина, -ни, ж. = пояс. Поясина з ножем-колодієм у піхві. Г. Барв. 22. На козаку, бідному нетязі, три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмелевая. ЗОЮР. І. 201.
Ростовпитися, -плюся, -пишся, гл. Раздаться, раздвинуться. Ростовптеся на люде, пропустіть старого уперед.
Устромляти, -ляю, -єш, сов. в. устромити, -млю, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляв в роззявлений рутульця рот. Котл. Кн. VI. 90. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Ном. № 9559. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. Ном. № 827. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Шевч. 342. Одіткнув верх, устромив туди пику. Рудч. Ск. І. 182. Розпалить люльку і устромить йому в рот. Стор. І. 64. встромити очі в землю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить. Стор. І. 84.
Утечище, -ща, с. Убѣжище. Ти, втечище моє, спасеш мене в тісноті. К. Псал. 72.
Чоботина, -ни, ж. Сапогъ. У єдні чоботині скаче по долині. Ном. заг. № 396.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИСЛУХАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.