Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Віддячка, -ки, ж. Ум. отъ віддяка.
Допріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. допрі́ти, -прію, -єш, гл. Свариваться, свариться вполнѣ. Каша пріла, не допріла.
Зануря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. зану́ритися, -рюся, -ришся, гл. Погружаться, Погрузиться въ воду.
Зморшка, -ки, ж.
1) Морщина. На лобі.... зморшки. Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. І. 372.
2) Сборка у бѣлья.
3) Грибъ: сморчокъ.
Ма́кортик, -ку, м. = макітра.
Ми́тний, -а, -е. Таможенный, мытный, пошлинный.
На́пад, -ду, м. 1) Нападеніе, аттака. Два напади ляхи одбили. Опанували б ми були Крим за одним нападом. 2) Пароксизмъ. 3) Двома, трьома нападами. Въ два, три пріема; два, три раза. Третім нападом роблю. Трома нападами сіяли ліс. Двома нападами дощ ішов. Аж трьома нападами били його. і трьома нападами не озьмеш. Никакъ не возьмешь. 4) Тошнота, болѣзнь у скота отъ обжорства.
Невада, -ди, ж. Безвредность.
Незримий, -а, -е. Незримый. І зробився я знову незримий.
