Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Бризкати, -каю, -єш, гл. Брызгать. Дощик бризкав.
Бризнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бризкати.
1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок.
2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду.
3) Ударить. Бризнула невістку по зубах.
4) бризнув му в живі очі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость.
Копитанський, -а, -е. = капитанський.
Неспокійний, -а, -е. Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала?
Нититися, -ни́чуся, -тишся, гл. Истрепываться. Ткацьке начиння нититься.
Поплітка, -ки, ж.
1) Верхняя прядь на веревкѣ.
2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы.
Скликання, -ня, с. Созываніе.
Тютюкати, -каю, -єш, гл. Кричать тютю. Тютюкать добре навчився.... Як гукону було: ей, тю-тю-тютю! то аж листя з дуба посиплеться.
Фантазувати, -вую, -єш, гл. Фантазировать.
