Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Д'адже́ж нар. (Вм. да аджеж) = Аджеж.
Зять, -тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Ум. зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість.
Кіпка, -ки, ж. Ум. отъ копа.
Кісничок, -чка, м. Ум. отъ кісник.
Коливання, -ня, с. Колебаніе, качаніе.
Ластовень, -вня, м. Раст. Asclepias syriaca.
Пестивий, -а, -е. Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого.
Поховання, -ня, с. Похороны, погребете. Бог його зна, що воно за пошесть така! ото прийшов чоловік з другого села на поховання та й сам умер з холери.
Халупник, -ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку.