Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поленичник

Поленичник, -ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — журавочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЕНИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛЕНИЧНИК"
Відзначати, -ча́ю, -єш, сов. в. відзначити, -чу, -чиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.
Ґе́лево, -ва, с. Брюхо. Угор.
Крежити, -жу, -жиш, гл. Беречь, скупиться. Мнж. 183.
Ле́мич, -чу, м. Раст. Alnus viridis. Лв. 96. Cм. леліч.
Наздога́днар. = Надогад.
Накроти́ти, -чу́, -тиш, гл. О кротѣ: взрыть. Кріт землі накрошив.
Перегатити Cм. перегачувати.
Плазовитий, -а, -е. 1) Пресмыкающійся. 2) Плоскій. 3) Подлый.
Промикати, -каю, -єш, гл. Продернуть, протянуть сквозь что. Шух. І. 238.
Шкап'є, -п'я, с. = шкапина 1. Шух. І. 26, 84.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛЕНИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.