Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погукувати

Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГУКУВАТИ"
Бростя, -тя, с. соб. отъ брость. Желех.
Відгонити, -ню, -ниш, гл. 1) = відганяти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нѣжин. у. На сім дворищі.... від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24.
Годочок, -чка, м. Ум. отъ год.
Запанібра́та нар. Фамильярно.
Зімлі́ти, -лію, -єш, гл. = зомліти.
На́їзд, -ду, м. Съѣздъ, наѣздъ. Мир. ХРВ. 108. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. Волч. у. МВ. (О. 1862. III. 45).
Получабак, -ка, м. Родъ рыбы.
Придушувати, -шую, -єш, сов. в. придуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Придушивать, придушить. 2) Придавливать, придавить.
Приправити Cм. приправляти.
Причалятися, -ля́юся, -єшся, гл. = причалюватися. Ці шалопути не причаляються до нас, цураються людей. Павлогр. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГУКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.