Витурити Cм. витуряти.
Ей меж. 1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» 2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! 3) Эй. Ей, нуте, беріться!
Зволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Стянуть, стащить, собрать. Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити й запалити. Ой я ж тії співаночки з жита зволочила. 2) — що́. Таскать по чему. Чоловік (цигана бивши) двір ним увесь зволочив. 3) Совратить, развратить. Говорять люде, що ти дівчину зволочив. Не я її зволочив, но мої чорні брови.
Здира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = здератися.
Зневажливий, -а, -е. Неуважительный, пренебрежительный.
Пообкладатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и обікластися, но о многихъ.
Попомотати, -та́ю, -єш, гл. Помотать много.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Промаршалкувати, -ку́ю, -єш Пробыть извѣстное время маршалком.
Пхинькати, -каю, -єш, гл. = пхикати.
