Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побусурменитися

Побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. АД. І. 209. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Дума. Вже я потурчилась, побусурменилась. ЗОЮР. І. 213. АД. І. 233. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви. ЗОЮР. І. 277.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 206.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБУСУРМЕНИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБУСУРМЕНИТИСЯ"
Безперестаньнар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв. Ходив по хаті, безперестану човгаючи. Левиц. Пов. 6. Горять свічі безперестанні. Н. п. Вода лилась безперестань. Ком. II. 75.
Господа́рний, -а, -е. Занимающійся хозяйствомъ, хозяйственный. А дівка.... така господарна, що пари їй нема. Федьк.
Кучериха, -хи, ж. Жена кучера. Кучерихи дома не було. Г. Барв. 470.
Перійка, -ки, ж. Раст. Triticum repens. Вх. Пч. II. 36.
Похвостатися, -таюся, -єшся, гл. Поволочиться, потащиться сзади хвостомъ.
Рябомизий, -а, -е. 1) О животномъ: съ черными пятнами на мордѣ. Рябомиза вівця. Мнж. 192. 2) Пестрый. На собі мав шаровари в клітку і жилетку якусь рябомизу. Св. Л. 303.
Свинарча, -чати, с. Мальчикъ свинопасъ.
Сличок, -чка, м. = шличок. Лукаш. 62.
Смутно нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. ЗОЮР. І. 120. смутно себе ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. ЗОЮР. І. 28. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Макс. Ум. смутненько, смутнесенько. Було смутнесенько небозі. Греб. 320.
Цвенькати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цвенькнути, -кну, -неш, гл. Говорить, сказать на чужомъ языкѣ, въ которомъ слышатся звуки ц, дз, — о полякахъ, бѣлоруссахъ. К. ДЗ. 34. Лях цвенькати уже не буде. Котл. Ен. IV. 10. По лядські цвенькала. Св. Л. 54. Кортить литвинка, коли не цвенькне. Ном. № 5012.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБУСУРМЕНИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.