Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Комендант, -та, м. Комендантъ. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому.
Крашеняк, -ка, м. Окрашенный въ красную краску сердак.
Надяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. надягти́, -гну́, -неш, гл. Надѣвать, надѣть. Став він свиту надягать.
Пергач, -ча́, м. Летучая мышь.
Поставник, -ка, м. = ставник. Поставник горів.
Ригати, -га́ю, -єш, одн. в ригнути, -ну, -неш, гл.
1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати.
2) Блевать, рвать, вырвать.
3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають.
Товчія, -чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ).
Тусан, -на, м. = стусан. Дати тусана.
Черга, -ги, ж. Очередь, чередъ. Приходить черга і до дякьків. Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, — служи за нашу чергу. черго́ю. По очереди. під чергу прийти́ся. Попасть въ очередь. засто́ювати чергу. Ожидать очереди.
