Градки́, -до́к, ж. мн. Ограда вокругъ церкви.
Досві́дчення, -ня, с. Убѣжденіе.
Закордо́нник, -ка, м. = закордонець.
Коли нар. и сз. 1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Коли хліб, тоді й розум. Коли б же се було? єсть мені коли! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожаті. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. 4) коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. 5) коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. 6) коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. 8) коли́-не-коли. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. 9) a коли, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. 10) коли разом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає.
Пороскладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и роскласти, но во множествѣ.
Правно нар. Законно.
Рільництво, -ва, с. Земледѣліе, хлѣбопашество.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє.
Шіст, (-та?), м. Родъ игры въ карты.
Штовб, -ба, м. Стволъ дерева.
