Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повелівати 2

Повелівати 2, -ва́ю, -єш, сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ 2"
Бозінька, -ки, м. Ум. отъ бозя.
Вибуркувати, -кую, -єш, гл. Вымостить камнемъ.
Вивапити Cм. винаплювати.
Дже́нджик, -ка, м. Франтикъ, щеголь. Чортів дженджик. Ном. № 3556.
Довгоши́й, -шия, м. Съ длинной шеей.
Лелі́ння, -ня, с. Тихое теченіе. Тихе леління... води по камінні. Левиц. І.
Намуштрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно долго пробыть на ученьи (о солдат.). 2) Дисциплинироваться.
Насліддя, -дя, с. Наслѣдіе. Таке лукавому насліддя. К. Іов. 45.
Ночний, -а́, -е́ Ночной.
Сік, со́ку, м. Сокъ. Сік березовий. Чуб. VII. 446. Не пиво диво — дивнійший сік, що раз у рік. Ном. № 7246.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВЕЛІВАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.