Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радѣть, стараться, заботиться. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. 2) Обращать вниманіе. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. 3) Пріобрѣтать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Коли місяць май, кождий собі дбай. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на умѣ, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сова думку дбає, ой вже Сава, та пан Сава гадку замишляє.
Джинджигиля́стий, -а, -е. Кокетливый, вертлявый, франтоватый.
Злітце, -ця, Ум. отъ злото.
Кривосудця, -ці, гл. Неправедный судья. Кривосудця ти, небоже!
Лют, -ту, м. Гвоздь, которымъ стягиваютъ урванти на ободѣ колеса.
Надзвони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Назвониться.
Недошкулкий, -а́, -е́ Не донимающій, не пронимающій. Я ж думала, що нагаєчка недошкулка: як ударить, то розсядеться шкурка.
Підчас, -су, м. Родъ супа изъ листьевъ свеклы.
Повилітати, -таємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи.
Сад, -ду, м.
1) Садъ. Сади рясні похилились. — виноград. Виноградникъ.
2) Мельничный поставъ. Ум. садо́к, садочок, садонько. Садок вишневий коло хати.
