Білорів, -ва, м. Встрѣчено въ заговорѣ какъ эпитетъ камня: В окіян-море під білоріз камінь ключі закидаю.
Вішання, -ня, с. Вѣшаніе. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула.
Дихави́чний, -а, -е. 1) Удушливый, страдающій одышкой. Дихавичний чоловік. 2) Больной запаломъ (о лошади). Дихавична конячка.
Наздо́птувати, -тую, -єш, сов. в. наздопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. Наступать, наступить ногой. До Дмитра — «а мошки, бо тя перескочу»! а по Дмитрі — «а кота, бо тя наздопчу».
Новоприхожий, -а, -е. Недавно пришедшій, поселившійся.
Підродити, -джу́, -диш, гл. Уродить, родить. Не літо ніщо не підродило.
Рвонутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Рвануться, порывисто броситься. Чорт як рвонеться, — тільки пил схватився.
Сохар, -ра, м. Бревно съ развилиной, стоящее на плоту сплавного лѣса (тальби), — на немъ плотовщикъ кладетъ свои вещи.
Тереняк, -ку, м. Настойка на тернѣ. Ум. теренячо́к.
Терти, -тру, -треш, гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Терти табаку. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре.
