Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подорожчизна

Подорожчизна, -ни, ж. Плата за проѣздъ по дорогѣ. Родъ денежной повинности, уплачиваемой крѣпостными помѣщику. Чуб. VII. 517.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДОРОЖЧИЗНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДОРОЖЧИЗНА"
Безух, -ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.
Докі́рник, -ка, м. Укоритель.
Доспі́ти Cм. II. доспівати.
Загля́нути Cм. заглядати.
Закраша́тися, -ша́юся, -єшся, сов. в. закраси́тися, -шу́ся, -си́шся, гл. Украшаться, украситься. Чим же той світ закрашається? чи горами, чи долинами, чи великими могилами? Чуб. V. 943. Рум'янцем закрасилася живим. МВ. ІІ. 200.
Затаска́ти Cм. затаскувати.
Розламати, -ся. Cм. розламувати, -ся.
Розчати, -ся. Cм. розчиняти, -ся.
Таборування, -ня, с. Стояніе лагеремъ. Шейк.
Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать. Вх. Лем. 478.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОДОРОЖЧИЗНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.