Будніти, -ню́, -ни́ш, гл. = дудніти. Будить вози дудніти, підківочки звеніти. Слухає — хтось дуднить. А то злодії ішли. (Не ошибка ли вм. дудніти?)
Відсіль, відсіля, нар. Отсюда. Комусь буде тяжко важко, як я піду відсіль. Недалеко відсіля спасається пустельник.
Зарі́нок, -нку, м. Берегъ, покрытый мелкими камешками.
Козаччина, -ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири.
Несхвалитися, -люся, -лишся, гл. Не нахвалиться. Там моя стара несхвалиться, такий добрий пан отой. Лебедин. у.
Орішанка, -ки, ж. = лускогоріх.
Плескати, -щу, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще.
3) = випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста!
4) У кузнецовъ: клепать.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак.
Прокататися, -та́юся, -єшся, гл. Прокататься. Син каже: прокатаємось.
Утікачів, -чева, -ве Принадлежащій бѣглецу.
Чикавка, -ки, ж. = чекіт.
