Засіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. засі́сти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. 2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. 3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. 4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. 5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток.
Злороб, -ба, м. Злодѣй. Встрѣчено только у Кулиша.
Непорухомий, -а, -е. = нерухомий.
Осмалити, -ся. Cм. осмалювати, -ся.
Побожеволіти, -ліємо, -єте, гл. Съ ума сойти (о многихъ).
Порохань, -ні, ж. = порохонь.
Спорливий, спо́рний, -а, -е. Любящій спорить.
Стеменнісінький, -а, -е. Тоже, что и стеменний, но въ совершенной степени, точнехонько такой. Стеменнісінький такий, як батько.
Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. 2) Варить (о желудкѣ). 3) = цькува́ти.
Хопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Хватиться, ухватиться. І за соломину хопиться, хто топиться. 2) Разростаться. Хопится хваст.
