Забра́ти, -ся. Cм. забірати, -ся.
Запискота́ти, -чу́, -чеш и запискоті́ти, -чу́, -тиш, гл. Запищать. В один голос так і запискотіли: спасибі вам, дядечку Кирило, за вашу ласку.
Захімлы́ты, -млю́, -лы́ш гл.? Захімлили хімлушечку, Як у полі грушечку Сьому, тому хімлушечка, А Юрасю як душечка. Свад. п.
Княжевський, -а, -е. Княжескій. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах.
Натхнений, -а, -е. = надхнений. Ввели ж мою натхнену з неба волю.
Овіяти, -вію, -єш, гл. Обвѣять. Вітер каже: я прийду, твої сили овію.
Поседіння, -ня, с. Сидѣніе, посиживаніе. Ум. посидіннячко. Ой весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добре літечко... Молодим діткам — рученьки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннєчко.
Трупішати, -шаю, -єш, гл. Трухнуть, истлѣвать, гнить, уничтожаться.
Укушати, -шаю, -єш, гл.
1) Ѣсть. Будеш ти в мене хліб сіль вкутати, маленькі дітки доглядати.
2) Употр. только сов. в: укусити, -шу, -сиш. Він і вкусить, і меду дасть. Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Хлиснути, -ну, -неш, гл. Хлебнуть. А деякі так так хлиснули, що де упали, там заснули. Хлиснути.... з горшка шег юшки. вже двірсько́ї поливки хлиснув! Уже попробовалъ жизни на барскомъ дворѣ.
