Віршомаз, -за, м. Стихоплетъ. Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько як звелів, так він і компонує.
Злотистий, -а, -е. Золотой. Моя квітка злотиста.
Киянець, -нця́, м. Нога съ ляжкой въ мясной тушѣ.
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Навдивови́жу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають.
Повшук, -ка, м. = повшонок. Я ще знав його таким повшуком.
Позападати, -даємо, -єте, гл. Впасть, запасть (о многихъ). Глибоко позападали у лоб його очі.
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи.
Розвеселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. розвеселити, -лю́, -лиш, гл. Развеселять, развеселить. Ох заболіла в мене головонька, шо нікому розвеселити. Ані я сплю, ані лежу, туги на серденьку не розвеселю.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!
