Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вербка

Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБКА"
Беґоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Мычать, блеять. Желех.
Бовгарь, -ря, м. Пастухъ рогатаго скота у гуцуловъ. Шух. І. 189.
Зав'я́ти, -в'я́ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. І. 146. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.
Нігде 2 нар. = ніде́.
Росколихати, -ся. Cм. росколихувати, -ся.
Росплигатися, -га́юся, -єшся, гл. Распрыгаться.
Свара, -ри, ж. Несогласіе, ссора.
Скигління, -ня, с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.
Трудовник, -ка, м. Труженикъ. Щог. Сл. 67. Дайте ради Христа, трудовники Божії. Харьк. Кіев. г.
Шіпавий, -а, -е. = шолудивий. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРБКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.