Важниця 2, -ці, ж.
1) Подставка, подставляемая подъ шесть (ваговий дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю.
2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. О, зваж мене на праведній важниці.
Доле́жувати, -жую, -єш, сов. в. доле́жати, -жу, -жиш, гл. Долеживать, долежать. Тепер ніч довга, як до ранку долежати, то й боки заболять.
Комарище, -ща, м. Ув. отъ кома́рь.
Лисови́ння, -ня, с. Мѣста въ полѣ, лишенныя растительности.
Очучати, -ча́ю, -єш, сов. в. очути́ти, -чучу, -тиш, гл. Приводить, привести въ чувство. А бідна княнейка сім рази зімліла... баба не пильнує паню очучати. Хворий лежить як мертвий, а стали терти, то й очутили його.
Пригатити Cм. пригачувати.
Призористий, -а, -е. = призорий.
Примкнути, -ну, -неш, гл. Притворить.
Пристань, -ні, ж. Пристань. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли.
Свита, -ти, ж. 1) Крестьянская верхняя Одежда изъ домашняго толстаго сукна, полукафтанье, родъ сермяги. Кожухи, свити погубили. 2) — колова. Мужской полушубокъ нагольный бараній, безъ лацкановъ, гладкій, съ стоячимъ смушковымъ воротникомъ. Ум. свитка, свиточка. Було в його два жупани, тепер нема й свитки. У його свиточка — латка на латці.
