Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вервечка

Вервечка, -ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Мир. Пов. І. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 134.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРВЕЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРВЕЧКА"
Боронитися, -ню́ся, -нишся, гл. Защищаться. Узявся я і буду боронитись, бо всякий день творив я Божу правду. К. Іов. 57.
Бухикання, -ня, с. Кашлянье, кашель.
Вихрюватий, -а, -е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.
Головонька, -ки, ж. 1) Ум. отъ голова. 2) = головенька. Гн. II. 20.
Завіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. заві́рити, -рю, -риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. МПр. 54.
Наля́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. наляка́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Пугаться, напугаться.
Повідстобурчувати, -чую, -єш, гл. Оттопырить (во множествѣ).
Пристановище, -ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Рудч. Ск. І. 89. Нема йому пристановища, ніхто не приймає. Грин. І. 290.
Сильце, -ця, ж. Петля, ловушка въ видѣ петли, силокъ. Шух. І. 236, 237. Cм. сіло.
Хавтурник, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРВЕЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.