Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вербич

Вербич, -ча, м. = вербниця. Чуб. І. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБИЧ"
Гоні́ння, -ня, с. Гоненіе. Шух. I. 227.
Кістяний, -а, -е. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
Лотро́вський, -а, -е. 1) Разбойничій. 2) Распутный, развратный.
На́года, -ди, ж. Случай, удобное время. (Юда) шукав нагоди, щоб видати Його їм без народу. Єв. Л. XXII. 6.
Памнятати, -та́ю, -єш, гл. = пам'ятати.
Письменницький, -а, -е. Писательскій. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. К. Дз. 207.
Підігрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. підігріти, -грію, -єш, гл. Подогрѣвать, подогрѣть. (Страву) мусили підогрівать. Котл. Ен.
Підсусіджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. підсусідитися, -джуся, -дишся, гл.до ко́го. Жить, находиться у кого въ положеніи підсусідка. До його всі підсусіжувалися. Драг. 218.
Староста, -ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. старо́стонько.
Чистісінько нар. 1) Совершенно чисто. Чистісінько в хаті, — ніде ні смітинки. Харьк. 2) Совершенно, совсѣмъ (сильнѣе, чѣмъ чисто 2). Чистісінько він та й годі. Харьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРБИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.