Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вербиця

Вербиця, -ці, ж. Ум. отъ верба.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБИЦЯ"
Бехатися, -хаюся, -єшся, сов. в. бехнутися, -нуся, -нешся, гл. Падать, упасть съ шумомъ, грохнуться. Як би не вона, бехнулась би перед усіма. Г. Барв. 398.
Гадюк, -ка, м. = гадина. Вх. Зн. 9.
Гризани́на, -ни, ж. Ссора, перебранка. Брати, як посварилися, то й досі іще між їми гризанина.
Завалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Сильно залаять (о многихъ собакахъ). Загавкають собаки, завалують на вовка.
Змиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. змитися, змиюся, -єшся, гл. 1) Смываться, смыться. Білі рученьки змиваються, а персники постираються. Чуб. V. 591. 2) Вымывать, вымыть голову. Ой як прийде субітонька, — я змиюся й росчешуся. Мет. 76.
Кобзарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть кобзаре́м. Желех.
Обвалькувати, -ку́ю, -єш, гл. Облѣпить глиной.
Прослухати, -хаю, -єш, сов. в. прослухати, -хаю, -єш, гл. Слушать, прислушиваться, послушать. Іще слухає — прослухає, чи не судить його де козак альбо мужик. АД. II. 110.
Путня, -ні, ж. Бочка. Kolb. I. 70.
Роскошкати, -каю, -єш, гл. Взъерошить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРБИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.