Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

величчя

Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. ІІІ. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі. МУЕ. ІІІ. 152.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛИЧЧЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛИЧЧЯ"
Дріта́рь, -ря́, м. Проволочникъ. Вх. Уг. 237.
Жо́сть, -ти, ж. Раст. Ligustrum vulgare.
Запечи́, -чу́, -че́ш, гл. = запекти. Желех.
Позаклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Заклеить (во множествѣ). Вікна великі, та заляпані і позаклеювані папером. Г. Барв. 31.
Попритулювати, -люю, -єш, попритулюватися, -люємося, -єтеся, гл. = попритуляти, -ся. (Хати) позлазили вниз, поховались між купами каміння, попритулювались до провалин. Левиц. ПЙО. І. 474.
Просолювати, -люю, -єш, сов. в. просолити, -лю́, -лиш, гл. Просаливать, просолить.
Сперва, сперву, нар. Сначала. Сперва твоє будем їсти, а тоді моє. Рудч. Ск. II. 156.
Спроста нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.
Удова, -ви, ж. Вдова. Борщ без каші вдовець, а каша без борщу вдова. Ном. № 12319.
Хряпнутися, -нуся, -нешся, гл. Грохнуться, упасть съ шумомъ. Так ворота і випер та разом з ними і сам хряпнувся як раз на самого сатану і всю чортову старшину. Стор. МПр. 47.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕЛИЧЧЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.